… не забудьте! Не забудьте ані добрих, ані злих.
Терпляче збирайте свідчення про тих, хто загинув за себе і за вас".
Юліус Фучик.
Мета: розширити знання учнів про події Другої світової війни (1939-1945 років) на Черкащині в контексті історії України, на основі документальних джерел, усних свідчень і переказів; підвести до усвідомлення трагічних подій війни у житті людства та ціни перемоги; формувати вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки, висловлювати думки, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; виховувати патріотизм, високу громадянську позицію.
Відеоролики 1.«Зелена Брама» фільм студії «Мальва» 1 ч.(уривок)
2.«День Перемоги. Початок війни…»
Слайд 3. 1941 рік… До 3 серпня 1941 року Гітлер планував взяти Київ, а 8 серпня 1941 року провести «парад перемоги» в столиці України, і приймати його особисто. Вже й гості були запрошені - вождь Італії Муссоліні і диктатор Словаччини Тіссо. Та події, які відбулися в кінці липня змінили хід Другої Світової, або навіть увесь хід «Східної компанії» (так називали війну в ставці Гітлера). В «лоб» взяти Київ не вдалося, тож вирішили обійти його з півдня…через «Зелену Браму».
Слайд 4. Коли згадуємо війну 1941-1945рр - називаємо битви, які сприяли капітуляції фашистських військ у 1945 році: Сталінградська, Курська, битва за Київ…. Але були не тільки успішно проведені військові операції, були і прорахунки, особливо на початку війни, коли на території України дивізії, корпуси, і навіть цілі армії гинули в численних "котлах".
Слайд 5. Особливо трагічні події розгорнулися в межиріччі Синюхи і Ятрані, на кордоні теперішніх Кіровоградської та Черкаської областей наприкінці липня, початку серпня 1941 року. Червоною від крові була вода у річці Синюсі, і страшною смерть рядових і офіцерів у таборі для військовополонених - Уманській ямі. Війська Південно-Західного та Південного фронтів від самого початку війни намагалися протистояти натискові елітних гітлерівських військ. Під Уманню кілька радянських армій було оточено. Продовольство закінчилося: в їжу йшли листя й трава, а спрагу намагалися втамувати росою.
Слайд 6. В ніч на 1 серпня, за наказом командуючого Південним фронтом, війська 6-ї та 12-ї армій під командуванням генералів Понєдєліна П.Г. та та І. М. Музиченка відійшли на рубіж ріки Синюхи.
Слайд 7. З урахуванням реальної ситуації військова рада двох армій направила на світанку 1 серпня радіограму в штаб Південного фронту і до ДКО: «Становище стало критичним. Оточення 6-ї і 12-ї армій завершено повністю. Існує пряма загроза розпаду загального бойового порядку 6-ї і 12-ї армій на два ізольованих осередки з центрами в Бабанці і Текліївці. Резервів немає. Просимо очистити зосередженням нових сил ділянку Тернівка-Новоархангельськ. Боєприпасів немає. Пальне на виході». У відповідь по радіо надійшло абсолютно необгрунтоване бойове розпорядження: «Міцно утримувати займаний рубіж».
Слайд 8. Закінчилися боєприпаси. Німецьке командування запропонувало капітуляцію. Проте бійці 6-ї і 12-ї армій Південно-Західного фронту відповіли на пропозицію розтягнутим між двома деревами гаслом, написаним у стилі листа запорожців до турецького султана і прийняли останній бій. На смерть стояли. Кожен знав: На бій зійшлись нерівні сили. Єдина їх була вина, Що вража куля не скосила. Хто назове їх імена?... По цій дорозі йшла війна… Л. Безпалий. З 1 по 8 серпня 1941 року, знекровлені у прикордонних боях, без регулярного постачання боєприпасами, пальним, продовольством, бійці і командири «групи Понєдєліна» намагались прорвати подвійне вороже кільце. …Місцевість, прострілювалася з усіх боків ворожою артилерією. Ліс стояв майже без листя. З корінням були вивернуті багатолітні дуби. Воронки від вибухів снарядів ставали братськими могилами для загиблих. А після війни вцілілу деревину не приймали на переробку, бо вона вся була нашпигована осколками бомб і снарядів. До цього часу пошукові загони знаходять останки воїнів, більшість яких залишаються невідомими.
Слайд 9. Трагедія увійшла, в історію, як "Уманський котел" (карта). У районі Зеленої Брами фактично було знищено дві радянські армії, 6-та і 12-та, що скували навколо себе 22 елітні дивізії і 700 літаків противника. До початку серпня армії нараховували 130 тисяч осіб, з оточення вийшло 11 тисяч солдатів й офіцерів, головним чином з тилових частин. Решта 119 тисяч, або потрапили в полон, або назавжди залишилися в урочищі Зелена Брама. За німецькими даними понад 103 тисячі полонених у Зеленій Брамі стали в’язнями концтаборів (зокрема гітлерівського табору «Уманська яма) і близько 20 тисяч воїнів Червоної Армії загинуло.
Слайд 10. Не уникли полону й важко поранені командарми Іван Музиченко (6-та армія) та Павло Понедєлін (12-та армія). Обидва командири відмовилися співпрацювати з німцями, проте доля їм судилася різна. Генералові Музиченку після війни дозволили продовжити військову кар’єру. А от генерал Понедєлін, якого Сталін одразу після взяття в полон помилково чи похапцем записав у зрадники, після війни 5 років мучився в таборах, а 1950 року був розстріляний як зрадник і реабілітований через 6 років.
Слайд 11. Учасником оборонних боїв проти переважаючих сил ворога на заході Кіровоградської області в районі с.Підвисокого Новоархангельського району був російський поет Євген Долматовський (1915 – 1994). В 1985-му році в книзі «Зелена Брама» він першим описав трагічні події кінця липня початку серпня 1941 року. Написав те, що зміг, а зміг написати далеко не все… За книгу-збірку «Зелена брама» та «Пісню про Дніпро» Є.Долматовський був удостоєний звання лауреата літературної премії ім. П.Г.Тичини Відеоролик «Пісня про Дніпро»
Слайд 12. Є в Україні унікальний пам'ятник. Пам’ятник прикордонникам і їх чотирилапим друзям, собакам, які «порвали» полк фашистів у рукопашному бою. Єдина за всю історію світових воєн і конфліктів битва людей і собак теж відноситься до подій Зеленої Брами. Ви вже знаєте, що «Зелена Брама» - лісисто-горбистий масив на правобережжі річки Синюха, біля сіл Підвисоке в Новоархангельському районі Кіровоградщини і Легезино Тальнівського району Черкащини де в 1941 році загинули 6-та та 12-та армії (пам’ятний знак).
Слайд 13 (карта). Центр України. Черкащина. ...Було літо 1941 року, і була війна. Пахло горілим хлібом, порохом і кров’ю. Горіли поля, і плакали пшеничні колоски, що вмирали поруч із солдатами. Четвертий день захлиналися атаки ворога, що накочувалися хвилями вогню і смерті на бійців-прикордонників і вдень, і вночі.
Слайд 14. Поблизу с.Легедзино Тальнівського району зайняв оборону батальйон прикордонного загону охорони тилу Південно-Західного фронту, створений на базі Окремої Коломийської прикордонної комендатури і однойменного прикордонного загону. А з прикордонниками, ясна річ, були і службові собаки. Вони разом з бійцями Коломийського прикордонного загону стійко переносили всі незгоди суворого часу. Командир батальйону майор Лопатин (за іншими даними майор Філіппов), незважаючи на вкрай погані умови утримання, відсутність належного корму і на пропозиції командування, відпустити собак не погодився. Біля села Легедзине (на Черкащині) батальйон, прикриваючи відхід штабних частин командування Уманського армійського угруповання, 30 липня дав свій останній бій німецьким дивізіям «Лейбштандарт Адольф Гітлер» та «Мертва голова». Сили були не рівні: проти півтисячі прикордонників - полк фашистів. Закінчилися боєприпаси. І тоді прикордонники випустили на ворога 150 службових вівчарок…
Слайд 15. Видовище було страшним: фашисти поливали вогнем з автоматів - вівчарки впивалися ворогам у глотки, навіть у передсмертних судомах... Покусаний (у прямому сенсі) і порубаний багнетами противник відступив. Але на підмогу підійшли танки. Німецькі піхотинці з рваними ранами, волаючи від жаху, вистрибували на броню танків і безперервно стріляли. В ході бою було знищено 17 танків, багато фашстів, і всі 500 прикордонників (жоден не здався в полон). Вівчарки, які залишилися у живих, лягали біля своїх мертвих господарів, і нікого до них не підпускали. Частину собак знищили, частина, померла на полі бою від голоду... Сільським собакам теж дісталося - розстріляли всіх великих собак селян (навіть тих, які були на прив'язі). Слайд 16. Зібравши своїх загиблих, фашисти наказали жителям села поховати радянських прикордонників. Усіх, кого знайшли, людей і їх чотирилапих друзів, поховали в центрі поля в спільній могилі. Потайки селяни вирвали з червоноармійських книжок і офіцерських посвідчень фотографії загиблих, щоб відправити їх для впізнання (зберігати такі документи було смертельно небезпечно, тому встановити прізвища героїв не вдалося) (слайд з фото): «Невідомий солдат… Але мені він відомий. Я знав його, бачив у запеклій штиковій атаці. Бачив, як він помирав з образою в згасаючих очах: мало вдалося знищити ворогів, несправедлива мить, коли куля увірвалася в нього і нестерпно пече з середини…», - написав у «Зеленій Брамі» Є. Долматовський.
Слайд 17. Та днів через сім після бою, коли гітлерівці вже пройшли через спалене село на схід, пройшов слух, що в лісі є радянські бійці. А згодом в селі з’явилася поранена вівчарка. Жалібно дивлася і скавчала, ніби кликала за собою. Селяни поїхали за нею, і дійсно знайшли чотирьох прикордонників, але тільки один з них був живим. Загиблих поховали, пораненого поклали на підводу і повезли в село. За підводою пішла і вівчарка… А в Легедзино пів села хлопчаків, незважаючи на присутність німецької окупаційної адміністрації та загони поліцаїв, ще довго з гордістю носили зелені кашкети загиблих прикордонників.
Слайд 18. Порівнюючи Зелену Браму з Брестською фортецею, можна стверджувати, що ціна боїв і там, і там була занадто високою. В Брестській фортеці на кожного загиблого німецького солдата було 2 наших воїни, а в Зеленій Брамі – 7.
Слайд 20. Перемога у війні 1939-1945рр почалася в серпні 1941-го, на полі бою між Синюхою і Ятранню, коли залишки 6 і 12 армій живим щитом закрили Дніпропетровськ, Запоріжжя, Донбас, Київ. Героїчний супротив оборонців Зеленої брами надав можливість евакуювати з південних областей України заводи, сільгосппродукцію, музейні цінності і, головне, позбавив окупантів впевненості у блискавичній війні. А запланована тріумфальна зустріч Гітлера і Муссоліні відбулася не 8, а 18 серпня, і звичайно ж, не в Києві, а там, у Легедзино, на шляху, який веде до Тального і який тримали, як свій кордон радянські прикордонники.
Слайд 21. У 1955 році жителі Легедзиного перезахоронили останки загиблих героїв в братській могилі біля сільської школи. А 9 травня 2003 року на добровільні пожертвування ветеранів Великої Вітчизняної війни, прикордонних військ і кінологів України на околиці села, біля траси Золотоноша -Умань там, де відбувся єдиний у світі рукопашний бій прикордонників з собаками проти гітлерівців, був встановлений єдиний у світі пам’ятник людині з рушницею і його вірному другу службовій собаці. Такого пам'ятника більше немає ніде: «Зупинись і поклонись. Тут у липні 1941 року піднялися в останню атаку на ворога бійці окремої Коломийської прикордонної комендатури. 500 прикордонників і 150 їхніх службових собак полягли смертю хоробрих у тому бою. Вони залишилися назавжди вірними присязі, рідній землі». Легедзино, окраина села. Война. Фашисты шли, как на параде. Здесь в сорок первом Армия легла, Оставив повесть о погранотряде… Сто пятьдесят собак порвали полк Непобедимой вражеской пехоты. Всё понимая, выполнили долг Бойцы резерва из хвостатой роты. Река - Синюха, памятник, цветы. Две стелы рядом - людям и собакам… Олександр Журавльов. Відеокліп «Бійцям-собакам героям Великої Вітчизняної війни» /www.youtube.com/watch?v=csYfvw3axAA
Слайд 22. …Навіть через 70 років після закінчення Другої світової війни Україна не можна поставити фінальну крапку в підрахунку людських втрат. Робота щодо встановлення точної кількості ускладнюється тим, що у військах був відсутній чіткий облік втрат, солдати не мали медальйонів з персональними даними, основні архіви тепер на території Російської Федерації. Оцінка загальних втрат радянського народу в Другій світовій війні варіюється в різних джерелах від 26 до 43,3 мільйонів осіб. При цьому безповоротні втрати особового складу радянських збройних сил - понад 8,6 мільйона осіб. Загальні втрати Німеччини - 6 мільйонів. З них, за різними даними, від 780 тисяч до двох мільйонів мирних жителів. Звичайно ці обрахунки дуже наближені. Та все ж Україна заплатила за Перемогу надзвчайно велику ціну. Загальні демографічні втрати України - включно з убитими, жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими й тими, що рушили у вигнання разом із відступаючими нацистами, - становлять не менше 14 млн. чоловік. Існує дуже приблизна цифра - 3 млн загиблих українців, що перебували в Червоній армії. Втрати зі складу народного ополчення, партизанів, підпільників і мирного населення невідомі. Фактично, втрати українського народу становлять від 40 до 44% від загальних людських втрат СРСР. То ж маємо шанувати світлу пам'ять наших дідів, батьків, сестер, братів. Адже воїни, що загинули в боях за Батьківщину, стають небом над нею.
«Маки червоні» (кліп пісні)
Використана література та ресурси Інтернет
1. Войтенко В. У серпні 1941 [Електронний ресурс] / В. Войтенко // Слово просвіти : [веб-сайт]. – Електрон. дані.- Режим доступу: http://slovoprosvity.org/2010/08/25/у-серпні-41-го-року/
2. Матівос Ю. Зелена Брама – вічна загадка для нащадків [Електронний ресурс] / Ю.Матівос // Кіровоградський медіапортал «Акула» : [веб-сайт]. – Електрон. дані.- Режим доступу: http://akulamedia.com/tragedija-zelenoi-brami-vichna-zgadka-dlja-naschadkiv-
3. www.youtube.com
Немає коментарів:
Дописати коментар