Мета: ознайомити з
передумовами написання роману С.Лойка «Аеропорт»; розвивати здатність
учнів аналітично мислити; виховувати патріотизм.
Обладнання: ПК, МП,
відеофрагменти інформаційної служби новин, відео кліпи на пісні Т.Піскарьової «Мамина молитва», Х.Панасюк «Я
подарую тобі світ».
Тетяна Піскарьова «Мамина
молитва»
Слайд 2
"Моим маленьким внукам: Зое
и Максу посвящаю эту книгу.
Надеюсь, когда они вырастут,
описанное в ней будет читаться,
как Fantasy, не потому, что
"этого не может быть никогда",
а потому, что этого не должно
никогда быть…"
3 вересня в Міжнародному
конгрес-центрі «Український дім» відбулася презентація книги Сергія Лойка
«Аеропорт». «Головна книга про війну, якої не повинно було бути, і про
героїв, які хотіли жити, але вмирали», - так сам автор охарактеризував
свій роман.
Слайд
3
Довідка
Сергій Леонідович
Лойко (народився 1953 року в Москві, закінчив Московський державний
університет) - американський журналіст російського походження,
письменник, фотограф, перекладач, кореспондент газети «Лос-Анджелес Таймс», півпрацює з
радіостанцією «Ехо Москви» та «Новою газетою», автор чисельних репортажів з
районів військово-політичних конфліктів, в тому числі в країнах колишнього
СРСР і далекого зарубіжжя (зокрема, Афганістан та Ірак), єдиний
іноземний кореспондент, який був у Донецькому аеропорту і записав більше
40 годин інтерв’ю з тими, хто захищав його, в останні хвилини, і вижив.
"Аеропорт" – саме так
називається перший роман про війну на Донбасі. «Аеропорт»
- це не хроніка, не документалістика, це художній вимисел,
побудований на реальних фактах. «Есть хорошая фраза - «Первую книгу ты
пишешь про себя, вторую - про друзей, а потом, если остануться силы и деньги,
- получится литература», - говорить автор.
Слайд 4 Одну документальну
книгу С.Лойко уже написав. Книгу «Шок и трепет» про
війну в Іраку (Москва,
в-во «Вагриус», 2003 р): «Но это была чужая война.
Получился такой учебник для журналистов, как выживать на войне, что для этого
нужно, на что обращать внимание, что с собой иметь. А вот эта война, на которой
я был с первого дня, для меня «родная, близкая», потому что и с той, и с другой
линии фронта мои братья по крови. Конечно, эта война меня тронула, и я понял,
что не могу написать такого же типа книгу, потому что я все уже высказал в
своих статьях».
Слайд 5 Війна на сході
України…Донецький аеропорт… «Такого, як в Донецькому аеропорту, я не
бачив ні на одній війні. Аеропорт для мене - це символ, символ
цієї війни. Якщо здача Криму без бою - це було дно, то аеропорт, його захист
показав, наскільки українці сильні духом і готові захищати свою Батьківщину» -
говорить письменник і журналіст.
Відеоролик «Оборона Донецького
аеропорту».
Слайд 6. 26 травня 2014 року
почалися бої за Донецький аеропорт – збройне протистояння між українськими
силовиками та терористичними збройними угрупуваннями самопроголошеної Донецької
народної республіки за встановлення контролю над летовищем стратегічного
значення. Оборона тривала 242 дні Після зруйнування старого і нового терміналів
аеропорту українська армія та добровольці утримують оборону інших будівель
аеропорту, а також контролюють навколишні села.
Оборона, за якою стежив світ - це
смуга землі, в яку вгризалися сотні бійців, 15 потужних атак ворога, щонайменше
200 героїв, які ніколи не повернуться додому, близько 500 поранених, 24
полонених (майже всі вже звільнені), кілька десятків одиниць знищеної техніки і
легенда про «кіборгів». Такою оборона Донецького аеропорту увійде в історію.
Слайд 7. Письменник і
військовий журналіст Сергій Лойко 30 жовтня 2013 року, коли беркутівці
побили студентів, був на Майдані в Києві, з 3 до 17 лютого - у Криму, 20 лютого
2014 року – на Інститутській, у квітні і травні - у Слов’янську. Через особисту
життєву трагедію не зміг бути тільки в Іловайську (на місяць повернувся до
Америки). А після того - Піски, Маріуполь, чотири дні серед українських
військових та добровольців з Правого Сектора в Донецькому
аеропорту в жовтні 2014 року.
Репортаж про бої навколо Донецького аеропорту, даний
С.Лойком на радіо «Ехо Москви», був розцінений Роскомнаглядом, як такий, що виправдовує
практику військових злочинів та суперечить Федеральному закону від 25.07.2002
№ 114-ФЗ «Про протидію екстремістській діяльності». Засновнику радіоканалу
«Ехо Москви» було винесено попередження про неприпустимість порушення
законодавства Російської Федерації, поставлено вимогу негайно вилучити
стенограми інтерв'ю з сайту.
Сергій Валерійович не боїться що
стане персоною нон ґрата в Росії: «Меня обвиняют на Родине в отсутствии
патриотизма. Понимаете, они считают, что патриотизм, это когда ты
любишь власть».
Слайд 8. Ідею напсання книги
про події на Україні він виношував у собі 9 місяців. На написання роману
знадобилося півтора місяці. Події описані в романі розповідають про
звичайних людей, яких за неймовірну силу духу весь світ називає
"кіборгами".
Відео (2) «С.Лойко презентував
книгу «Аеропорт»: «Ось книга. Я коротко скажу, щоб не було запитань. Це не
хроніка Донецького аеропорту, його захисту. Я був у Донецькому аеропорту
якихось мізерних 4 дні. Тобто я побачив просто краплю того, що там дійсно
відбувалося за всю цю облогу. Але ось той дух, та лють, той символ мужності,
яку я побачив там в очах цих хлопців, вони мене надихнули на цю книгу. І я
відразу зрозумів, що я не можу писати хроніку, тому що я не був в аеропорту
разом з ними до самого кінця. Але 90% того, що описується в романі
- абсолютна правда».
Книга про війну між Росією
і Україною (інакше це не назвеш) починається з Майдану і
окупації Криму, потім Слов'янськ, Іловайськ… В
ній переплелися дві теми війна і любов. В ній багато жіночих образів, з
російської і української сторони. Трагедії і драми, які відчувають жінки
одинакові: кожна може зателефонувати чоловіку, сину, а може і не додзвонитися…
А ще в ній любов українських воїнів до «братів наших менших», покинутих
господарями собак і кішок, яких прихистили в аеропорту, ставлення до
маленького кошеняти, яке прагнув використати ворожий снайпер. «Орки»
не шкодували і не шкодують нікого. І головне запитання на яке немає
відповіді: «Кому потрібна ця війна? Навіщо? Заради чого?»
Слайд 9. Аеропорт в романі
називається «Краснокаменский». Єдиний образ, від початку і до кінця
вигаданий, фігура, яка допомагає поєднати усі сюжетні лінії в єдине ціле
- журналіст. Усі решта персонажів, позитивні і негативні, мають конкретних
прототипів (образ злодія, терориста, садиста по імені Диркін з позивним
«Розстріл», в принципі, можна здогадатись, хто це такий. Деякі образи зібрані
- російські солдати, які виконують злочинний наказ.
Один з найстрашніших
моментів битви за аеропорт – вибух гігантської бомби, що складалася з сотень
мін і мішків з тротилом, і яка знищила основну будівлю аеропорту. Кіборги
назвали це "вибухом атомної бомби". А потім газова атака. Після
цього в аеропорту не залишилося жодного не пораненого, жодного не контуженого
...
«Как шутили в аеропорту, киборг
может не отрываясь смотреть на три вещи: воду, огонь, и на то, как другие
воюют. Идеальным объектом наблюдения был сам новый терминал» (уривок
з роману).
Головним військовим консультантом
С.Лойка під час написання роману був старший сержант 79-ї окремої аеромобільної
бригади ЗС України Сергій Танасов: «Я читав, і всі мої друзі знову були переді
мною... Але кожен читач для себе візьме те, що він визнає потрібним...
Найголовніше, що тут передано дух справжнього українського солдата, справжнього
захисника своєї Батьківщини».
Автор постарався зберегти мову
«кіборгів» такою, якою вона була у реальності. «В аеропорту всі розмовляли
російською, – каже Сергій Лойко. – Ніякої ненависті до росіян я ні від кого не
чув, ну хтось там скаже москаль, кацап, і все. Серед звичайних людей я
також ненависті не помітив. Це дивна війна. В Україні не було ніяких передумов
для виникнення цього конфлікту.
У цій війні є ополченці,
злочинці, наркомании…, є російські військові, які, можливо й непогані
хлопці, але виконують злочинні накази. А бувало й так: «Телефонує російський
командир до командира української частини і говорить: «Мені треба випустити дві
тисячі снарядів, ви там закопайтесь якомога краще». Той відповідає: «Ми
тільки позиції змінили, недобре це, ти сильно нас потрощиш». Домовились, що
стрілятимуть по лісу поряд. А наступного дня те сааме зробив командир
української частини – обстріляв ліс поряд з позиціями «противника».
…Це не війна між
ворогами, а війна між колишніми друзями. З українського боку – за
Незалежність, а з їхнього – вони самі не розуміють, що вони там роблять, просто
тупо виконують злочинні накази, вбивати вони не хочуть, хоча є й такі, що
хочуть, і вбивають.»
І хоч книга виходить двома
мовами: українською та російською. Але її не буде в Росії. ЇЇ
там заборонять.
Слайд На першій
шпальті газети «Лос-Анджелес Таймс» С.Лойко опублікував статтю з галереєю
світлин зроблених на Донбасі. Фото кіборгів облетіли, майже усі світові
інформаційні агентства. Переглядаєш їх, і, ніби поступово, крок за
кроком, заходиш у руїни, чуєш скрекіт автоматів і кулеметів, гуркіт вибухів
гранат і снарядів, відчуваєш дихання воїнів. Серія світлин про життя бійців у
оточенні називається “Пекельний Аеропорт” (слайди). Були кіборги і на
презентації серії світлин «Пекельний аеропорт»та кліпу під супровід пісні у
виконанні Святослава Вакарчука «Ой, чий там кінь стоїть» (перегляд відео «Пам’ятні
фото із пекла Донецького аеропорту - Вікна-новини - 24.04.2015)
Слайд Відгуки про
книгу. «Для мене Аеропорт - це символ опору українських бійців, які не
погоджуються зіздачею території ворогу. Бійці роблять, те, щовважають за
потрібне. Вони бачать ворога і вважають, що рідну землю потрібно відстояти, -
Маруся Звіробій, командир 11 батальйону ДУК Правого
сектору.
Москвич Григорій
Кузнецов, вже багато років живе в українській столиці і має інше враження
про роман: «В принципе, я достаточно хорошо знаком с книгой, много читал
отрывков, которые Сергей выкладывал на сайте, и с самим автором я знаком. Я
восхищаюсь им, это великое дело. Мне эта книга показалась очень личной.
Это именно личные впечатления человека от войны. Это читать страшно, интересно,
и, я считаю, очень полезно. Я думаю, что в России эта книга тоже найдет своих
читателей. Не большинство, но очень многие в России ждут эту книгу».
«Роман справляє сильнее
враження. Мій друг з Москви дуже попросив вислати йому книгу, він, до речі,
підтримує українську армію (фінансово), - Яна, жителька Києва.
Тільки факти!
Слайд Сайт "24"
ексклюзивно публікує уривки роману про війну на Донбасі Сергія Лойка
"Аеропорт" українською.
Слайд У книги
"Аеропорт" Сергія Лойка з'явився "голос". Роман буде
записаний в аудіо-форматі, озвучить книгу відомий український актор Олексій
Горбунов.
Історією протистояння вже
зацікавився Голівуд. Американські кіностудії збираються
зняти фільм про оборону Донецького аеропорту, фільм про війну,
якої б краще не було.
Слайд 8 травня 2015 року в
меморіальному комплексі "Фортечні вали" у Кіровограді відкрили
"Алею слави" учасникам АТО з Кіровоградщини, які загинули за свободу
і незалежність України. Усього на "Алею Слави" занесли імена 117
воїнів - героїв, що поклали свої голови за право українського народу жити
вільно і соборно. Кожного загиблого воїна згадали поіменно, а сім'ї загиблих
отримали військові відзнаки "За мужність і відвагу". Серед отримали
нагороду була і маленька дівчинка, яка отримала медаль замість свого загиблого
батька Матвієнко Андрія, що ціною власного життя врятував 30 воїнів.
Слайд 30 липня 2015 кіборгам
вручали нагороди, нагрудний знак "За оборону
Донецькогоаеропорту". У центрі - диспетчерська вежа, якої вже немає.
Особисто отримати нагороду
зміг лише кожен другий: одні продовжують воювати на Сході країни, інші
лікуються в госпіталях чи не змогли приїхати через поранення, за загиблих
нагороди отримували рідні.
Слайд 15.09.2015
у м.Костянтинівці відкрили пам’ятник загиблим «кіборгам». Ідея
встановлення пам’ятника належить матері одного з загиблих Антоніні
Зубковій. На кам'яній плиті викарбувано імена 37 загиблих бійців.
Здебільшого це військовослужбовці 90-го окремого
аеромобільного батальйону (відео 4)
«Хлопці 90-го батальйону
прославили себе неодноразово. Але я від душі хотів би, щоб таких пам’ятних
знаків менше було на нашій землі, а ми більше шанували живих», -
командир 81-ї аеромобільної бригади Євген Мойсюк.
Слайд Роман Сергія Лойко
«Аеропорт» в Україні вийшов у вересні 2015 року, але книга вже стала абсолютним
хітом продаж. Книгу варто прочитати кожному, хто з завмиранням серця слідкував
за трагічним розвитком подій в аеропорту Донецька.
Слайд Ті, хто залишився в
живих…
«Хлопці 90-го батальйону
прославили себе неодноразово. Але я від душі хотів би, щоб таких пам’ятних
знаків менше було на нашій землі, а ми більше шанували живих», -
командир 81-ї аеромобільної бригади Євген Мойсюк.
Слайд Роман Сергія Лойко
«Аеропорт» в Україні вийшов у вересні 2015 року, але книга вже стала абсолютним
хітом продаж. Книгу варто прочитати кожному, хто з завмиранням серця слідкував
за трагічним розвитком подій в аеропорту Донецька.
Слайд Ті, хто залишився в
живих… «Барков», «01», «Фенікс», «Рахман», «Яфет», «Віскі», «Ровер»,
«Танас», «Зоран», «Яструб», «Поліглот», «Серго», «Ашер» - позивні «Кіборгів» та
волонтерів (відео 4 «Героїчна оборона Донецького аеропорту»).
Андрій Федосов (позивний «Яфет»)
про книгу сказав так: «Книга викликала у мене більше потрясіння ніж
перебування там, в аеропорту. Там здавалося, що усе має лише два
кольори - білий і чорний: свій - чужий, побратим - ворог,
життя - смерть. Або вижив, абоні! Але зараз розумію - є іншіфарби!
Життя багатогранне, різнокольорове, маєь безліч відтінків. Саме про це книга
С.Лойка «Аеропорт».
«Ровер» (Костянтин В’югін)
говорить так: «Ця книга — правда, яка написана літературною,
художньою мовою. Це не суха статистика. Стільки-то «трьохсотих»,
«двохсотих», така-то зброя задіяна, такі-то підрозділи… У книзі - життя,
емоції, почуття, біль, страх, відчайдушність, відвага, ніжність, любов… Вона
вчить шанувати честь і не зраджувати совісті. Це головне!».
Слайд Кіборг з
позивним Танас каже, що коли читав –
ніби знову опинився в простріляному терміналі і
на сторінках роману відразу впізнав себе. Інший зізнався,
що книгу, де написано і про нього теж найближчим часом не читатиме…
Вони вважають себе людьми, а не
«Кіборгами». Людяність, людська гідність, честь, співчуття і воля до перемоги -
на це здатні патріоти, сини України! І ми маємо віддавати їм шану щодня,
повсякчас і постійно!
Аэропорт - символ того,
чого люди не повинні допускати в ХХІ столітті. Та людина, на
жаль, не змінилася. І часто окрім доброчинства нею керують і
такі страшні інстинкти як заздрість, ненависть, підлість і боягузтво…
Христина Панасюк «Я подарую тобі
світ»
Використані ресурси мережі
Інтернет
1.Ілля
Лукаш http://znaj.ua
2. http://protruskavets.org.ua
3.Бої за Донецький аеропорт —
Вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki
Немає коментарів:
Дописати коментар