26 квітня в Україні та світі вшановують пам’ять про одну з наймасштабніших техногенних катастроф в історії людства. 40 років тому аварія на Чорнобильській АЕС змінила долі мільйонів людей, накривши їх крилом безжалісної радіації.

Художні книги про Чорнобиль несуть у собі яскраві переживання та нагадають: щоб подібне лихо не повторилося у майбутньому, історію Чорнобильської трагедії забувати не можна!

А ще є спогади безпосерелніх учасників тих подій, чорнобильців Кам’янського району, зібрані в книзі “Бійці невидимої війни” - своєрідне нагадування людям про те, що вони не мають права стирати з пам’яті уроки, які винесла Україна з Чорнобильської трагедії, забувати мужніх і відповідальних людей, які носять горде звання “Ліквідатор”.

В кінці грудня 1986 року для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, був призваний Володимир Федорович Шкода. Групу мобілізованих спочатку направили до Білої Церкви, а потім в с Поліське (нині — одне з багатьох мертвих поселень Зони відчуження). Як військовослужбовець запасу він проходив службу у складі військової частини №73413 Донецького полку громадянської оборони і три місяці, з 29.12.1986 по 09.03 1987 року, перебував на військових зборах.

Працював дозиметристом-регулювальником на ПуСО Лілев, розташоване за 3 кілометри від Чорнобильської атомної станції. На цьому об"єкті відмивались від радіактивного бруду автомашини та інший транспорт, що виїжджав за межі зони відчуження. Техніка, яка мала високий радіаційний фон, особливо "фонила", направлялась на "могильник" для захоронення.

Як водій автомобіля АРС 157 "ЗІЛ" доставляв грузи до зруйнованого реактора. "Перебувати біля 4 енергоблоку можна було не більше 20 хвилин. Кожен виїзд - це певна доза опромінення, яку практично не вимірювали, але люди і техніка обов"язково проходили санітарну обробку. Планові й непланові викиди радіації ліквідатори відчували на собі: нестерпний головний біль, нудота, ломота в тілі, особливо в кістках.

Був молодий, всього 21 рік, і про небезпеку не думав. Було не страшно, більше цікаво все побачити. Часом старші чоловіки стримували, щоб менше вештався де не треба.

Особливо врізались у пам"ять покинуті чепурні сільські будинки, безлюдні і вулиці і тиша. Все це називали "мертва зона".

А ще "рижий" Чорнобильський ліс - ділянка соснового лісу, близько 10 км², в безпосередній близькості від Чорнобильської АЕС. Там дерева взяли на себе перщий потужний удар, найбільшу частку викиду радіоактивного пилу під час вибуху реактора 26 квітня 1986 року. Радіоактивний пил «пофарбував» хвою в цегляний колір. Ті руді хвоїнки були особливо небезпечними. Ночами можна було спостерігати світіння загиблих дерев".

За сумлінне виконання обов’язків, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС В.Ф.Шкода, нагороджений Почесною грамотою за підписом командира військової частини №73413 В.Дубінця, медаллю "Захисник Вітчизни", знаком "Ліквідатора аварії на ЧАЕС".

 Тисячі людей свідомо йшли на ризик, щоб зупинити поширення радіації, врятувати мільйони життів.

До 40-роковин Чорнобильської катастрофи в бібліотеці Телепинського ліцею представлено виставку "40 років болю і надії"