25.11.2023. День пам"яті жертв Голодоморів.

-То, бабо, камінь круглий і великий ?

- Моя дитино! То - великий скарб.

Це - порятунок, схований, як ліки,

Від тих совєтськux  злидарів-нахаб.

Це - крик душі, оті старезні жорна,

Цей страх зринає досі ще в мені,

Коли наш край біда накрила чорна

Й голодна смерть блукала по стерні.

Остання вже відібрана пшеничка,

Лиш трошки в діда в сховку за селом.

Щоб хоч дитині вийшла паляничка,

Для себе — крихти ті, що під столом.

Марна' рука ледь-ледь крутила жорна,

Крупа життя посипалась в кулак.

Ми не дамось тобі, ордо потворна,

І не зламати нас  ніяк... ніяк.

На підвіконні тихо плаче свічка,

Як спомин закатованих недоль...

Горить свіча, тріпоче чорна стрічка...

Вже стільки літ, а ворог все ще той.

                                    Оксана Романович

   Жорна! Камінні, маленькі і більші. В тридцять другому їх не знайшли мисливці за п`ятьма колосками, які ходили дворами зі щупами, протикали ними мерзлу землю, долівку глиняну в хаті, як орли хижі клювали...

   На фото пам’ятник жертвам Голодомору у селі Вікторівка на Черкащині. Зробив його місцевий мешканець Олексій Коваленко: "Задумалося мені зробити невеличкий такий пам’ятничок із п’яти-десяти жорен. Але люди про це як дізналися, як почали мені ті жорна звозити! І з нашого села, і з сусідніх. То вже на подвір’ї не було місця для них". 

   Більш як сотню жорен використано для пам’ятника.